Пісня “Вечірній Івано-Франківськ” у 70 роках 20 століття була особливо популярною. Її точно пам’ятає старше покоління франківців. Втім, у 1960 вона мала іншу назву – “Пісня про Станиславів”. У 1962 році, у зв’язку з перейменуванням міста, текст було оновлено. А в сучасному вигляді цей мелодійний вальс зазвучав на радіо міста у 1963 році, пише frankivsk-trend.in.ua.
Про написання пісні
Першу пісню про Івано-Франківськ написав Любомир Плав’юк, а музику – композитор Богдан Юрків. Пан Любомир працював ректором Станиславівського будинку культури. В 1960 році митці створили пісню, котра так полюбилась містянам. Початкова назва “Пісня про Станиславів” була змінена в 1962 році, коли місто перейменували в Івано-Франківськ. Окрім назви, змін зазнав текст і сама мелодія.
В 1963 оновлений гімн Франківська зазвучав з нагоди першої річниці зміни назви міста. Мелодійний вальс лунав зі сцени обласного музично-драматичного театру. Також її можна було послухати й на львівському телебаченні.
Любомир Плав’юк був одним із працівників культури Франківщини, котрий віддав кар’єрі сорок років свого життя. У вечірньому інтерв’ю “Сові” 1995 року пан Плав’юк розповів про труднощі зі зміною тексту пісні. Радянська влада все дуже цензурувала. Оскільки пан Любомир себе вважав ліриком, змінювати слова йому було важко. Від авторів вимагали більше акцентувати на виробництві, патріотизмі та величності тодішнього керівництва.
Як творцю тексту, так і композиторові не були до душі подібні вимоги. Митці хотіли створити таку пісню, аби її на сцені можна було співати й на Дні народженні, і на дискотеках, котрі тоді вже починали набирати популярності. Інтерв’ю та пісню в оригінальному виконанні можна послухати за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=gohAaHEEq4s.
Плагіат
Як пише kurs.if.ua, художник І. Роп’яник знайшов у родинному архіві оригінал музики та слів до пісні “Вечірній Івано-Франківськ”.
Художник також скаржився, що в інтернеті важко знайти слова до цього мелодійного вальсу, котрий в 70-х заполонив усі радіостанції. Втім, пану Роп’янику дещо таки траплялось. А саме – плагіат. До прикладу, певна Р. Попадинець викладала на сайті з українськими піснями композицію, яку впевнено називала власною. Її “Івано-Франківський вальс”, де музика і слова, звісно, належали пані Р., виявився практично повністю переписаний від автора оригіналу Плав’юка. На жаль, музичного виконання цієї композиції на сайті не було.
Також художник натрапив на версію Роксолани Лучко – художнього керівника муніципального Центру дозвілля. Жінка намагалась відродити “Вечірній Івано-Франківськ”. Втім, аранжування від Л. Соболевської повністю змінило звучання оригінальної композиції.
Ігор Роп’яник знайшов у домашньому архіві оригінал тексту та музики цієї прекрасної композиції. Все – від руки самого Б. Юрківа. На звороті знахідки вказана домашня адреса композитора. Згодом, пан Ігор звернувся до ОДТРК “Карпати”, аби працівники допомогли знайти композицію у виконання Михайла Сливоцького. Адже містяни повинні пам’ятати гімн свого міста, котрий не затихав в 70-х роках минулого століття.
До слова, знаменитий композитор Богдан Юрків народився в 1930 році в Станиславові. Керував вокальними колективами, був художником та заслуженим працівником культури України. Під час навчання навіть сидів на одній лаві із внуком Івана Франка – Роландом Франком.
У доробку композитора близько 80 пісень. Їх він писав на слова таких поетів як: С. Пушик, Д. Павличко, М. Луків, П. Перебийніс, О. Ангелюк та ін. Пишався своєю плідною співпрацею з Романом Юзвою. Пісні композитора лунали по всьому світу завдяки Д. Гнатюку, М. Сливоцькому, В. Пірусу, А. Мокренку та ін.
Творчість композитора – лірична, глибока, швидко запам’ятовується та часто виконується на сімейних застіллях, весіллях і, звичайно, сцені. Найкращі композиції з доробку Юрківа записані в авторському збірнику “А Черемош плине” (Тернопіль, 2000).
