На початку 20 століття завирувало музичне життя Станиславова. Його осередком було товариство “Боян”. Завдяки натхненним своєю справою Р. Зарицьому, І. Біликовському та Є. Якубовичу, з часом утворився й один з найкращих хорів Галичини, пише frankivsk-trend.in.ua. Музична школа, музичний та драматичний гуртки, імениті музиканти – працювали на благо культурного розвитку Станиславова, пише gk-press.if.ua.
“Боян”
Музичне товариство “Боян” підтримувало тісні зв’язки із Наддніпрянською Україною, що також приносило свої плоди. При товаристві заснували й нотне видавництво. Було випущено десятки видань з хоровими та сольними творами. Особлива увага належала творчості Д. Січинського – відомого українського композитора.
У 1899 Денис Січинський завітав до міста, аби стати головним диригентом у “Бояні”. Його музична творчість базувалась на створенні мелодій до відомих віршів Шевченка, Франка, Лесі Українки та ін. Також він працював спільно з одним зі засновників товариства Якубовичем. Січинський редагував музичні твори, котрі випускав “Боян”. Так, світ побачили дванадцять пісень для хору С. Воробкевича, певні твори о. О. Нижанківського, сьома симфонія о. М. Вербицького у виконанні фортепіано та ін.
Денис Січинський також видавав і власні творіння: “Дніпро реве”, “Непереглядна юрба”, “Не пора”, “Пісне моя” та ін.
Хор від “Бояна” запрошували на усі національні свята. Крім того, він давав щорічні звітні виступи. У виконанні талановитих учасників звучали й закордонні твори Шумана, Мендельсона та Гріга. А напередодні Пасхи, хор співав псалми у Катедральній церкві.
Також у 1903 році Станиславів відвідав Микола Лисенко. На згаду про цю визначну подію, у місті є меморіальна дошка. Таку ж присвятили й самому Січинському.
Музична школа
Завдяки діяльності “Бояна”, у Станиславові, в 1902 з’явилась і музична школа. Вчителями тоді стали світила музики та суспільно-громадської діяльності: Д. Січинський, Є. Якубович та Л. Гузар. У 1903 пройшов перший звітний концерт у стінах школи.
Аби утримувати та розвивати заклад, “Боян” організовував численні концерти та святкові виступи. Дітей та молодь активно закликали до навчання в музичній школі. Це відбувалось також завдяки місцевій пресі. Випускники школи отримували свідоцтва з можливістю працювати викладачами та продовжувати освіту у вищих навчальних закладах.
Однією з визначних викладачів музичної школи була Стефанія Крижанівська. З її діяльністю пов’язана ціла епоха музичного життя Станиславова.
Стефанія Крижанівська
Ім’я Стефанії Крижанівської закарбоване в пам’яті міста як відомої піаністки та педагога. На своєму життєвому шляху вона пережила багато: Австро-Угорщину, Польщу, німецьку окупацію та Радянський союз. Ніщо не змусило талановиту жінку покинути Станиславів. Тут вона навчала дітей любити та розуміти музику, через фортепіано, так, як це робила сама.
Одним із відомих учнів пані Крижанівської був Анатолій Кос-Анатольський. Педагог пригадувала композитора як старанну дитину. Також Стефанія Крижанівська вважала малого Анатоля найталановитішим у класі. Так, на одному концерті вимкнулось світло. Втім, це не завадило майбутньому світилу закінчити свій музичний твір на фортепіано.
Після переїзду до Львова, про Анатолія пані Стефанія нічого не чула. Вже по війні відомий композитор приїздив до вчительки в гості, а його пісні жінка слухала по радіо.
Крижанівська народилась у Станиславові у 1898 році. Змалку захоплювалась музикою. Вона єдина, з-поміж шести дітей у сім’ї, здобула професійну музичну освіту. Під час Першої світової й після смерті батька, дівчина давала приватні уроки гри на фортепіано, аби допомогти матері.
У 1921 Крижанівська стала однією із перших музичних викладачів у філії львівського Вищого музичного інституту ім. Лисенка. Він відкрився у Станиславові на базі музичної школи. Останню, до речі, заснували керівники “Бояна”. Стефанія брала участь в різних концертах, акомпанувала вокалістам, хору. Також співпрацювала з В. Тисяком та М. Голинським.
Учні відзивались про Крижанівську як про строгу та вимогливу викладачку. Втім, піаністка вміла заохотити до навчання, а в її клас діти прагнули потрапити. Піаністи, композитори, виконавці – численні учні талановитої піаністки. Серед них: Ю. Цимбрівський, Т. Левицький, Б. Тихонюк, І. Гриневич, Б. Шарко, З. Штундер-Людкевич та ін.
Музичний інститут
У 1921-1922 Перша міська приватна музична школа була перейменована у станиславівську філію Вищого музичного інституту ім. Лисенка. Знаходилась вона у Народному домі. Заняття проходили у кімнатах товариства “Руська Бесіда”. Втім, місце розташування закладу періодично змінювалось: на Липову (Шевченка), Голуховського (Чорновола), Сапєжинську (Незалежності), Собеського (Січових Стрільців). Переїзди були зумовлені мізерним фінансуванням. Опирались лише на кошти від учнів. Допомога від крайового та держфондів була практично відсутня.
Перший рік випустив 150 студентів. Згодом, заклад став державним. Тут навчались теорії та композиції; грі на фортепіано; сольному та хоровому співу; грі на оркестрових інструментах. Окрім звітних, студенти та викладачі часто брали участь у різних міських концертах, вечорах класичної музики, лекціях та сольних виступах.
Знамениті випускники ставали викладачами інституту. Серед них: Анатолій Кос-Анатольський, М. Вишницька, М. Харківська, Т. і М. Лепкі, М. Островерха.
Звітні концерти щороку демонстрували майстерність студентів філії, знайомили публіку із найкращими творіннями класичної музики. Зберігся і запис концертної програми від 12 лютого 1922 року. Серед учасників були діти відомого гімназійного професора та культурного діяча М. Лепкого. Тетяна Лепка вибрала для себе фортепіано, а її брат Маркіян став прекрасним скрипалем. Крім того, відомі музиканти займались викладацькою кар’єрою.
Особливий слід залишив концерт від 2 лютого 1934 року. На ньому Стефанія Крижанівська акомпанувала І. Сенкевичу та хору “Думка”. Також за участю піаністки пройшов виступ у камерному тріо, концерт італійської музики. Високо оцінила публіка й “Вечір європейської музики” 1 червня 1935 року. Крижанівська виконала тоді дві п’єси Рубінштейна та два “Слов’янських танці”.
Музичне училище
В 1939 році філію Вищого музичного інституту ім. Лисенка розділили на музичне училище та початкову музичну школу. Училище відкрило свої двері у 1940, а в 1965 йому присвоїли ім’я славетного композитора Січинського. В 1989 на його базі було відкрито музей. В ньому можна спостерігати документи та особисті речі Січинського, котрі розповідають про життя та творчість відомого диригента.
Музичний заклад випустив численних світил музики: А. Кос-Анатольського, Ю. Цимбрівського, Т. Левицького, О. Пилатюка, О. Купновицьку та ін. Серед них також були лауреати міжнародних конкурсів, піаністи, доценти, заслужені артисти України, професори, переможці музичних конкурсів та талановиті викладачі музичних навчальних закладів.
У 60-х фортепіанне відділення мало таких талановитих викладачів як: А. Карпенко, А. Ясельська, Е. Товстоп’ят, Л. Висоцька, Л. Григор’єва та ін. Особливе місце також належало знаменитій піаністці та педагогу Наталії Цимбрівській. Про неї говорили як про людину, котра жила музикою, надихалась нею та ніколи з нею не поривала.
