“Станиславівська обласна філармонія та відділення у справах мистецтв оголошує набір акторів в ляльковий театр по вул.Червоноармійській, 1. Всіх, хто буде прийнятим на роботу, забезпечать квартирами та їдальнею.”, – так почалась історія Івано-Франківського обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки, розповідає сайт frankivsk-trend.in.ua.
Труднощі на початках
Театр відчинив свої двері 6 березня 1945 року. А в кінці квітня, в музично-драматичному театрі ім. Франка відбулась перша вистава Н. Гернет “Гусеня”. Як відомо, найважче – починати. За таку нелегку роботу взялись: режисер та директорка театру Т. Нікітіна, актори Платхіна Т., Дубей Д., Коцинська К., Дмитрієва Л., Антонов В., Глибчук М., Басалига М., Олійников О. та художник О. Дикий.
Митець О. Дикий мав свій цікавий стиль виконання ляльок. Зроблені ним герої вплинули на рівень майстерності всіх наступних поколінь театральних художників. Роботами Дикого надихались Рубановська Л., Клємент С., Маяцький В., Боярський М., Бойчук М., Свєчніков В., Данько М. Декілька ляльок досі зберігаються в театральному музеї. Митець змайстрував ляльок і до першої вистави “Гусеня”. Крім того, займався художнім оформленням таких вистав як: “Біда від ніжного серця” Сологуба І., “Маєчка-хазяєчка” Суптеля Д., “Казки Дідуся Панаса” Коцинської К., Черняка К. та ін.
Початок був важким. Актори тільки починали вчитись вправлятись у майстерності водіння ляльок. Лялькові конструкції теж були ще досить примітивними. Найгірше, що постійного приміщення в лялькового театру теж не було. Спочатку акторів приймав Палац піонерів (Центр дитячої творчості на Січових Стрільців, 37), згодом, – Народний дім на Шевченка, 1 (1949-1954). Вистави проходили у дні, коли сцена не була зайнятою. Втім, більшість вистав були виїзними по області.
З 1954 на два роки ляльковому театру було виділено одну кімнату в приміщенні Народного дому “Просвіта” на Грушевського, 18.
З 1954 по 1971 керував театром Панфілов Ю. Завдяки його діяльності, репертуар вистав розширився. Лялькові дійства стали частіше проходити в школах, садках. Трупа була на гастролях в різні міста України та за її межами – в Білорусі та Молдові.
З 1956 театр базувався в Народному домі “Княгинин” на Галицькій, 108.
Новий директор та нове приміщення
В 1971 театр ляльок очолює Борецький З. Пан Зеновій з колективом продовжували долати труднощі та розвиватися в мистецтві ляльководіння. В 70-х в розпорядженні театру був невеличкий будинок без сцени на вулиці С. Бандери. Одна кімната слугувала для репетицій, а інші кілька приміщень – для майстерень.
У 1981, у квітні, ляльковий театр святкував пам’ятну дату. Цього дня пройшло урочисте відкриття власного приміщення на вул. Незалежності 10-а. Вже в 1991 році театру присвоєно ім’я Марійки Підгірянки. До цього ляльковий театр мав ім’я Павлика Морозова.
На жаль, лише два роки актори театру мали свій затишний куточок зі сценою, майстернею, фоє та кімнатою природи для маленьких глядачів. Будинок розвалився, а колектив опинився просто неба. Тривалі походи до владних людей змогли принести лише винаймане приміщення Народного дому №1.
Втім, некомфортні умови для діяльності та тривала неможливість знайти гідне приміщення, не стали на заваді розвитку творчого рівня колективу. Про трупу, до речі, часто гарно відкликались і критики, і громада. У 2001 пану Борецькому було надано звання заслуженого працівника культури України. Директор зробив багато для естетичного виховання дітей. Тривалий час сумлінно трудився на благо лялькового театру.
Перед Новорічними святами, у сам розпал репетицій до дня Святого Миколая, театр знову виселяють з приміщення. Завдяки допомозі отця-митрата Миколи Сімкайла, колектив продовжив свою роботу в приміщенні Катехетичного центру.
Нагорода за труди
Аварійне приміщення на Незалежності 10-а, здавалось, було єдиним осередком для спокійної роботи театру. На жаль, без капітального ремонту, там не можна було знаходитись. Колектив прийняв рішення оселитись поруч із рідною осиротілою залою, на Січових Стрільців 27-а, в будинку міської прокуратури.
Здавалось, ремонт фоє, сцени та глядацького залу не завершиться ніколи. Нарешті, 1 червня 2005 пройшло урочисте відкриття лялькового театру на честь 60-ліття від дня заснування. Акторів, попри різні ситуації та відмінні погляди, об’єднувала одна ціль – творити свято та казку для юних глядачів.
Знакові режисери
Однією з вагомих постатей за час існування лялькового театру була Коцинська К. Пані Корнелія працювала акторкою від дня створення театру. До 1975 очолювала трупу. Першими та визначними режисерськими творіннями Коцинської були: “Два подарунки” Г. Габбе, “Дзвони-лебеді”, “Снігурчина школа” Карнаукової І. та Браусевича Л., “Том і Джон”, “Попелюшка” Перро Ш.
В 1969 Корнелію Коцинську було відзначено званням “Заслужена артистка УРСР”. Останніми виставами пані Корнелії були: “Чуче” Андрєєва М., “Чарівні гарбузи”, “Котик-воркотик”, “Сонячна квітка”, “Слон і Зоя” Лівишця В. Театр одним із перших провів вистави для дорослих. Це були “Майська ніч” Гоголя та “Сорочинський ярмарок”, “Чортів млин” Штока.
В 1975 керівником закладу став випускник Харківського інституту мистецтв Котляревського Рожко І. Відзначився виставами “Котигорошко” Гусача Г., “Золоторогий олень” Павличка Д., до якого музику творив сам М. Скорик.
Плідною була співпраця з відомими режисерами: доцентом Інюточкіним О. та заслуженим артистом України, доцентом Поповим Л. “У чужому пір’ї”, “Вертеп” Підгірянки Марії, “Попелюшка” Геббе – це вистави під керівництвом Інюточкіна О. Попов же ставив “Козу-дерезу” Лисенка М., “Українські водевілі” Васильченка, “Лісову пісню” Лесі Українки та ін.
У липні 2003 головним режисером лялькового театру став Підцерковний Володимир. Того ж року його вистава, міжнародна казка-парадокс, “Жили-були” Бартенєва М. та Усачова А. була відзначена як найкраща на другому Міжнародному фестивалі “Обереги”. Весною 2004 отримала диплом “За найяскравішу виставу” четвертого Міжнародного фестивалю-бієнале “Під шапкою Гугуце” в Молдові. Та ж вистава гідно представляла театр на міжнародних фестивалях Литви у 2006, Білорусі 2007.
Творчий доробок режисера складає більше десятка популярних вистав: “У нашім раї..” Шевченка, “Алі-баба і розбійники” Марченка В., “Хома і Щука” Кропивницького, “Коза Дереза” Лисенка та ін. Остання вистава отримала кілька нагород у 2007 році. Серед них премія Львівського відділення Національної спілки театральних діячів України “Галицька Мельпомена” за найкращу серед вистав театрів ляльок західної України з 2007 по 2008 роки.
Відомі актори театру
Довший час в колективі в 50-70 працювали Моргун М., Єфименко Г., Сергієнко Т., Волосянко Н., Басалига М., Гриневич Н., Лючинська Г., Волосянко Н., Пашко Б., Пашко Н. Акторами зі спеціальною освітою в 70-х були Винник Л., Дудка Н., Брикова Н.
Чикірова Т. Януш С., Білошапко О. брали участь в таких виставах як: “Дід і журавель” Вольського В., “Золоторогий олень” Павличка Д., “Микита Кожум’яка” Олеся О. та ін.
В 1997 свій вечірні бенефіс провела Чикірова Т. – заслужена артистка України та провідна артистка театру. Театр став свідком бенефісів таких акторів як Януш С., Сабадиш І., Савчин Г. З 1987 по 1998 в ляльковому театрі працювало подружжя Цеглінських. “Злидні” Олеся О. – одна з їх визначних робіт.
В сучасному акторському складі лялькового театру є такі талановиті особистості як: Камінський П., Хомякова О., Винник Т., Бабінець П., Бенюк І., Пронь Л., Гнатюк О., Родик М. та ін. Більшість акторів є членами Національної спілки театральних діячів України.
