Телепорт на Гуцульщину: франківці створюють першу у світі унікальну онлайн-галерею про гуцульських майстрів

Франківські майстри працюють над створенням унікального проєкту. Це буде перша у світі онлайн-галерея ужиткового мистецтва, яка ознайомить глядачів з діяльністю гуцульських майстрів. Крім того, це місце, куди можна буде поринути, аби заховатися від звичного шаленого темпу життя у місті. Атмосферу затишку і комфорту маленького гуцульського села передасть так званий телепорт на українську Гуцульщину, який перенесе людину у хатинку карпатського майстра чи майстрині. Щонайцікавіше - відвідати таке місце можна в будь-який час, незважаючи на те, де ви на даний момент знаходитеся, пише «frankivsk-trend» з посиланням на «Рубрику».

Варто очікувати, що дуже скоро цю ініціативу вдасться повністю реалізувати. За створення цікавої онлайн-галереї, яка розповідатиме про культурну історію, досвіди та практики давнього народу - гуцулів, що проживають на Заході України та півночі Румунії, взялися три проєкти - Urban Space Radio, майстерня «Коцюбинського, 10» та FUNDATIA UCRAINENILOR HUȚULI DIN ROMANIA. Вони працюють над проєктом за назвою «Жити (з) мистецтвом» - перша у світі онлайн-галерея та платформа про гуцульську культуру. Її унікальність полягає в тому, що це витвір мистецтва, який водночас розповідає про життя українських майстрів.

Засновниця творчої майстерні «Коцюбинського, 10», онучка одного гуцульського різьбяра Христина Стринадюк детальніше розповіла про цю ініціативу.

Нестандартна ідея допомогла виграти

Проєкт відкрили на грантові кошти від програми House of Europe. Христина Стринадюк розповіла, що насправді ідея її команди найменше відповідала вимогам самого грантодавця. Спочатку вони планували створити сучасний мультимедійний проєкт. Тим більше, за перемогу змагалося кілька десятків команд. Але оригінальна ідея – поєднати ручну творчість із сучасними діджитал-рішеннями, допомогла їм виграти грантові кошти.

Як виглядатиме нова платформа?

Стилізована карта з локаціями – це перше, що можна побачити на платформі. Наступне – персоналії у таких підрозділах: ткачі, керамісти, мосяжники, майстри роботи по шкірі, музиканти, літератори і священник. Запустити платформу планують навесні, у квітні місяці. Але до запуску на цьому сайті з’являться заплановані перші сорок сторінок: 40 подкастів, 40 відео та 40 текстів. Усі ці заходи розкажуть багато цікавого не лише про ужиткове мистецтво, яким займаються майстри, але й про побут і атмосферу місць, де вони проживають і працюють.

Подкасти створює Urban Space Radio, а весь візуальний супровід (зображення, відео, оформлення сайту і соцмереж) розробляє команда майстерні «Коцюбинського, 10». А журналісти або письменники будуть розповідати про гуцульських майстрів.

«Ми хочемо достукатись до глядача через звуки, через текст і візуальні матеріали. Наприклад, Параска Плитка Горицвіт — ми матимемо точку місця, де вона творила, та історію про неї — відео, фото і подкаст. У нас є історія про священика Івана Рибарука в Криворівні. Цікаво, наскільки він як священик пояснює деякі речі — про гуцульську коляду чи ікони. Ми розповідаємо про Наталю Кищук в Яворові  — це історія про ткацтво, яке супроводжує її все життя. Це теж цікаво спостерігати, як вона передає це все своїй доньці», - говорить Христина.

Онлайн-галерея «Жити (з) мистецтвом» якомога реалістичніше покаже культурну історію та побут майстрів. Головне, як наголошує Христина, щоб це була артхаусна історія, а не оспівана романтична вигадка про гуцулів. Тому творці проєкту ставлять собі за мету – показати все з реалістичної сторони.

«Щоб потенційний відвідувач потім не стикнувся з реальністю, бачачи ідеально вилизану картинку у відео, а там насправді тирса валяється, робочі процеси… Ми показуємо, як є. Не прибираємо поліетилени, які десь там валяються, не романтизуємо цю історію», - розповіла засновниця майстерні.

Самі ж подкасти передають справжні звуки шелесту листя, річки, голоси вівць, шум верстату та розмови із самими героями. Ці звуки записувала журналістка Наталія Патрікєєва. Невдовзі радіо Urban Space випускатиме недовгі подкасти – про творців та явища.

Побувати на Гуцульщині

Створювати онлайн-галерею почали ще задовго до початку запису відео, подкастів та навіть пошуку героїв для цієї платформи. А все тому, що Христина Стринадюк є не просто художницею, а спадковою майстринею. Творчі здібності вона успадкувала від свого дідуся, який теж був художником. Щоправда, дідусь Христини помер, коли їй було лише 13 років. Дівчина зізнається, що дуже шкодує, що не встигла записати на диктофон його голос, зняти на відеокамеру його майстерню і весь робочий процес. Тому надолужити це і зробити навіть більше Христина вирішила разом зі своєю командою.

«Ми приходимо до цих майстрів і їх знімаємо. Під час експедиції, яка була всередині жовтня, я ніби закривала якийсь гештальт, робила те, що не встигла з дідусем», - ділиться майстриня.

Команда Христини складається з шести людей – фотографи, відеографи, журналісти та координатори. Спочатку вони віднаходять людей, які б могли стати героями їхньої платформи. У цьому їм також допомагають їхні радники (консультанти). Після цього починають планувати маршрути: три-чотири локації за один день, які до слова, розташовані далеко один від одного.

Команда має лише дві години для того, щоб дізнатися найцікавіше про життя одного майстра. Вони встигають взяти інтерв’ю, записати подкаст та зняти відео.

«Відео буде складатись з трьох частин: відео-портрет — досить нова історія для України. Тобто, це портрет людини, де вона просто стоїть — відчуття присутності художника. Друга частина — бліц-запитання. У нас є набір питань, які ми ставимо кожному майстру. Вони нестандартні», - пояснила Христина.

З її слів, перша експедиція дуже об’єднала цілу команду, кожен відчув себе ніби у сім’ї. Ця робота вимагає неабиякої згуртованості, підтримки і допомоги з боку усіх членів команди.

«Спочатку нам здавалось, що Гуцульщина нас "не пускає". Ми мали пристосовуватись під їхні умови: рано вставати, їсти калорійну їжу, бо в горах ти дуже швидко голоднієш. Там ти маєш жити за їхніми законами, бо інакше нічого не вийде. Ще й дорога до майстра — це ціла історія! Тут не тільки тяжко проїхати. Десь ти доїжджаєш до якоїсь точки, а потім йдеш пішки полонинами, бачиш прекрасні види… І люди тут живуть, щось творять — це ж така краса і складність водночас», - розповідає про Гуцульщину засновниця майстерні «Коцюбинського, 10».

Незабаром творці онлайн-галереї вирушать з Івано-Франківська до Румунії для того, щоб поділитися досвідом зі своїми іноземними партнерами. Вони поїдуть в сусідню країну, аби проконсультувати румунів, які теж є учасниками і творцями нової ініціативи.

«Нам дуже важливо, щоб продукт був якісним, а контролювати це на відстані дуже важко. Ми маємо показати їм те, що ми вже зняли, як це робиться. Ми знімемо з ними три матеріали, а далі вони вже самі», - пояснила Христина.

Що приховує таємничий і казковий гуцульський край?

Сьогодні більшість людей мало що знає про гуцульський народ. Відпочити у Карпатах приїжджають переважно в популярні для туристів місця. Звідти ми привозимо різні гуцульські сувеніри, але навіть не занурюємося у культуру цього народу. А чому? Тому що не знаємо, як це зробити. А щоб зарадити цьому, майстри з Івано-Франківська створили такий унікальний проєкт. Він спонукуватиме людей відвідати Гуцульщину, щоб відпочити не лише тілом, але й з просвітницькою метою. І сьогодні, як ніколи раніше, ця тема набирає популярності.

Серед гуцулів є й такі, що захотіли в певний спосіб, за допомогою мистецтва самоідентифікуватись, показати свою індивідуальність. Прикладом цього є гуцульська письменниця Люба-Параска Стринадюк. Коли вона переїхала до Косова, і почала навчатися у місцевій школі, над нею знущалися за незрозумілу мову. Тому їй довелось перевчитися для того, щоб інші вважали її «своєю». Після закінчення школи у Люби-Параски почався внутрішній протест, який спонукав її почати писати твори своєю рідною мовою. І сьогодні її роботи посідають чинне місце в українській літературі.

А про іншу прикарпатську письменницю Параску Плитку Горицвіт матеріали знімали біля будинку, де вона колись мешкала, адже саме там вона по-справжньому відкривалась, показувала стан своєї душі.

У більшості випадків гуцульський народ живе мистецтвом, яке передається з покоління в покоління, навіть по сьогодні. Наприклад, дівчина займається ткацтвом, бо це робила її бабуся, а потім мати. Насамперед, до цього гуцулів спонукує власне бажання, яке ними керує. Для мистецтва у кожного з них завжди знайдеться час, бо це роблять не просто для когось, а перш за все – для себе.

Щоправда, по природі своїй гуцули закриті люди – їм дуже складно відкритись. Можливо, це тому, що вони переважно у самотності працюють. Але насправді ці люди дуже щирі і прості. Христина Стринадюк зізнається, що приїхавши на Гуцульщину, їй здалося, що вона потрапила в зовсім інший світ.

Таку атмосферу можна відчути не тільки серед гуцульського народу, але й серед кожного етносу в Україні, які збереглися до нашого часу – бойки, покутяни, кримські татари.

Команда майстерні «Коцюбинського, 10» хоче і надалі працювати над розвитком своєї онлайн-платформи, адже за допомогою лише сорока матеріалів розкрити культурну історію навіть одного етносу цілком неможливо. І варто знову ж таки нагадати, що ця онлайн-галерея ужиткового мистецтва стане першою у світі міжнаціональною платформою. Наразі аналогів цьому проєкту ще ніхто не створював.  

Comments