У Великій Британії давно навчилися слухати уважно й глибоко. Але навіть там не кожен виступ здатен зупинити залу на кілька хвилин після останнього звуку. Саме так сприйняли “Колискову вічної любові”, створену українками Марією Яремак та Ізабеллою Іващенко, на благодійному заході, де були присутні члени британської королівської сім’ї.
У ту мить музика перестала бути мистецтвом — вона стала документом війни, голосом матерів, молитвою за дітей й актом культурної дипломатії, що озвучує трагедію українських родин у серці Лондона, пише frankivsk-trend.in.ua.
Так почалася нова сторінка історії авторського проєкту Sound of Ukraine, який уже побачили й почули тисячі британців.
Витоки творчого шляху: музика, що визріває роками
Шлях Марії Яремак у музиці нагадує довгий підйом по сходах, де кожен крок здобутий наполегливою працею. Вона починала як піаністка у класичній школі, але давно відчувала внутрішнє тяжіння до великих музичних форм — оркестрових полотен, проєктів із масштабною емоційною архітектурою. Її професійне становлення пов’язане з Львівською філармонією, де вона створювала аранжування до творів українських композиторів, працювала з оркестрами, брала участь у підготовці великих фестивалів.
За кілька років наполегливої роботи Марія опинилася на сценах Нідерландів, де виконувалися її оркестрові партитури — інколи у складі колективу зі 136 музикантів. Амстердам, Гаага, Роттердам — кожна з цих локацій стала частиною її професійної мапи. Для молодої українки такі можливості стали підтвердженням: глобальне мистецтво не має кордонів, якщо творити чесно й безкомпромісно.
Поруч із Марією — інша історія, історія голосу. Ізабелла Іващенко з дитинства жила в музиці та сценічному русі: спів, танці, акторство. Українська публіка вже знала її з телепроєктів — “Голос країни”, “Євробачення. Дитяче”, “Х-Фактор”. Її вокал — емоційний, гнучкий, чуттєвий — став центром багатьох композицій і здобував нагороди на конкурсах в Україні та за кордоном.
Дві різні, але дивовижно гармонійні історії зійшлися саме у Великобританії, коли обидві опинилися там після початку повномасштабного вторгнення. І коли постало питання: що вони можуть зробити, аби допомогти Україні? Відповідь прийшла дуже природно — музика.
Sound of Ukraine: музичний перформанс, який занурює у реальність війни
Sound of Ukraine народився не як черговий концерт чи вокальна програма. Це був цілісний перформанс: музика, відео, світло, голоси дітей, звуки сирен і вибухів, фотографії зруйнованих домівок. Матеріали, які звичайний глядач за кордоном бачить лише як статистику, тут перетворювалися на емоційний досвід, неможливий до ігнорування.
Проєкт почався в маленьких містах Великобританії. Невеликі зали, кілька десятків слухачів, люди, які вперше чують українську музику так глибоко. Але із кожним виступом кількість глядачів зростала, а відгуки почали ширитися локальними спільнотами. Британські клуби, телебачення, BBC, газетні розповіді — Sound of Ukraine ставав явищем.
Кульмінацією цього шляху стали великі події у престижних локаціях — зокрема грандіозний виступ у St. Albans Cathedral, одній з найвеличніших катедр Великобританії. Там під склепіннями, що пам’ятають століття британської історії, лунала українська музика, створена сьогодні — музика війни та надії.
І саме завдяки цьому проєкту дует отримав запрошення виступити на благодійній події за участі королівської сім’ї. Українська музика опинилась у центрі уваги людей, які формують культурну та гуманітарну політику Великобританії.
Перед королівською родиною: емоції, що єднають
Церемонія, на якій виступили Марія та Ізабелла, зібрала принца Едварда, впливових благодійників, лідерів громадських організацій та культурних діячів. У повітрі панувала стримана британська урочистість — і водночас очікування зустрічі з музикою, що розповідає правду про війну.
Коли українки виконали “Колискову Вічної Любові”, у залі настала тиша — тиша, у якій кожен вслухався не лише у мелодію, а й у ті історії, що стоять за нею. Ця пауза стала однією з найсильніших реакцій, яку може дати публіка.
Після виступу принц Едвард особисто подякував артисткам. Його щирість, увага, відкритість стали для українок особливо цінними — адже за формальними титулами вони побачили людину, яка розуміє біль їхньої країни і висловлює свою підтримку.
Слова підтримки та вдячності звучали й від інших гостей. І найважливіше — ці слова ставали діями: новими донатами, пропозиціями про співпрацю, допомогою українським родинам у Британії.
“Колискова Вічної Любові”: музика, яка народилася з болю та перетворилася на молитву
Історія композиції, що прозвучала перед королівською родиною, має свої глибинні корені. Марія Яремак давно виношувала ідею музичного твору про матір, яка співає дитині під час повітряної тривоги. Але ця тема була надто важкою — настільки, що її створення композиторка відкладала до останнього.
Пісня постала на основі реальних історій, а відеоряд до неї містив фотографії дітей, які загинули внаслідок російських обстрілів. Їхні усмішки на кадрах контрастували з жорстокою правдою, що з’являлася у титрах: “місце смерті”, “обставини загибелі”.
У середині композиції звучать сирени, а музика — спочатку ніжна й лагідна — раптом набирає напруги, ламається, стає різкішою. Це відображення внутрішнього крику матері, яка намагається зберегти рівний голос, хоч навколо — смерть.
Пісня не залишає байдужих. На концертах у Великобританії, Ірландії, а також у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі після її виконання глядачі ще довго сидять у мовчанні. Дехто плаче. Дехто підходить до українок із запитанням: “Що я можу зробити для вас?”.
Так музика перетворюється на дію — на донати, на листи підтримки, на маленькі, але важливі кроки назустріч українцям.
Благодійні виступи і підтримка армії: музика як інструмент спротиву
Від початку повномасштабної війни Марія та Ізабелла перетворили свою творчість на інструмент допомоги. За два роки вони провели близько 30 благодійних подій у Великобританії, виступили в Ірландії та долучилися до різних міжнародних проєктів, спрямованих на збір коштів для українських військових.
Їхня музика звучала на подіях у співпраці з британським клубом Rotary, на місцевому телебаченні, у матеріалах BBC. Виступи в катедрах і концертних залах супроводжувалися розповідями про реальні трагедії українських родин. І саме ці розповіді ставали поштовхом для глядачів долучатися до підтримки.
Майбутнє творчості: великі мрії і велика місія
Марія Яремак мріє про роботу в кіноіндустрії — про створення музики до фільмів і анімації, про великі оркестрові полотна. Нещодавно вона стала частиною важливого міжнародного проєкту: під час показу фільму “Земля” Олександра Довженка в Голлівуді вона працювала над оркестровою партитурою. Для української музики це знакова подія — перший показ фільму в The Motion Picture Academy.
Ізабелла ж мріє про музику, яка об’єднує покоління, створює безпечний простір для слухачів, допомагає переживати складні емоції й віднаходити внутрішню опору. Її місія — надихати, давати сили, бути голосом, який торкається кожного особисто.
Разом ці дві творчі історії зливаються в одну — у сильний український голос, який звучить у найпрестижніших залах світу й водночас залишається глибоко особистим.
