Повномасштабна війна росії проти України внесла свої правки у все. Але вона не змогла знищити культуру. Навпаки, війна змінила ритм, але не вимкнула звук. І в той час, коли заводи зупинялися, а міста ховалися по укриттях, у підвальних студіях, навчальних аудиторіях і маленьких кімнатах продовжували з’являтися нові пісні, пише frankivsk-trend.in.ua.
Гурт LaBlur — один із прикладів того, як навіть найпростіші імпровізації можуть перерости в спільну справу, у творчість, що підтримує інших, у маленьку історію музики в час війни.
Початок шляху
Історія LaBlur почалася там, де найменше очікуєш — у студентській аудиторії, між репетиціями сценок і нескінченним пошуком творчих завдань. Дві студентки акторського факультету — Андріана Монастирська та Іванна Арсенич — залишалися після занять, працювали над ролями, сміялися над репліками й дозволяли собі маленький відпочинок — імпровізацію.
Одна з них сідала за фортепіано, повертаючись до інструмента після довгої перерви й не надто приємного досвіду музичної школи. Інша — просто підспівувала, вигадуючи слова на ходу, не задумуючись про форму, жанр чи перспективу. Це був творчий процес у чистому вигляді — без страхів, без планів, без претензій.
Так народилася перша пісня, написана радше «по приколу», ніж серйозно. Легка, іронічна, студентська, про інститут і пари — «Вогнегасник». Ця пісня несподівано знайшла своїх слухачів у соцмережах. Люди писали, сміялися, просили ще. Успіх був непередбачуваним — і саме тому щирим.
За першим треком з’явився другий — уже глибший, ліричніший, про кохання і втрати. У коментарях почали питати про гурт. Спочатку це звучало як жарт, але поступово з окремих імпровізацій почав народжуватися колектив, який із часом виросте у справжню музичну команду.
Перші місяці дует існував сам собою: дві дівчини, фортепіано й нескінченні варіації на теми любові, студентського життя, емоцій, що змінюються кожні кілька хвилин.
Назва, яка не претендувала на символізм
Назва гурту з’явилася так само легко, як і перші пісні. Спочатку колектив мав іншу назву, але довелося відмовитися — вона вже була зайнята іншим гуртом. Потрібно було щось нове: просте, звучне, впізнаване.
Слово «блюр» виникло ніби між іншим, майже випадково. Було ясно, що це асоціюється з британським Blur, але водночас відмовлятися не хотілося. Тож ім’я змінилося на більш ніжне, м’яке — із французьким «ля», яке додає легкості та відчуття гри. Так з’явилося LaBlur — назва без складних концепцій і філософії, але з тією самоцільною простотою, яка добре пасує колективу.
Як народжувався склад: зустрічі, досвіди та музична «хімія»
Франківськ невеликий. Музиканти тут так чи інакше знають одне одного — через спільні концерти, колишні гурти, перетини на фестивалях чи знайому апаратуру. Тож коли почав формуватися LaBlur, багато чого склалося органічно.
Двоє досвідчених музикантів — бас-гітарист Богдан Геник та саксофоніст Юрій Шацький — уже мали довгу спільну історію: разом грали в інших проєктах, разом переживали розпади, разом мріяли про щось нове, стабільне, справжнє. Вони знали, що хочуть рухатися далі — і коли з’явилася нагода приєднатися до новоствореного гурту, не вагалися.
Дівчата запропонували зустрітися. Перша репетиція пройшла легко: партії склалися природно, гітара й саксофон знайшли місце у вже написаних піснях, а нові ідеї сипалися одна за одною. Згодом приєднався ще один учасник — і колектив оформився остаточно. Так, улітку 2023 року команда сформувала те ядро, яке існує й зараз: бас-гітарист Богдан Геник, саксофоніст Юрій Шацький, гітаристка Сабіна Олексин, Іванка Арсенич та вокалістка Андріана Монастирська.
У кожного в цій команді своя роль. Хтось приносить мелодії, хтось — досвід сцени, хтось — аранжування, хтось — емоційне ядро. А хтось просто додає атмосферу й іронію, без яких LaBlur уже неможливо уявити.
Музика як відображення внутрішнього стану
LaBlur не ставить перед собою завдання створювати певний меседж чи соціальну концепцію. Музика тут народжується органічно — із моменту, емоції, подиху.
Слухачі часто знаходять у піснях символи, смисли, підтексти. Інколи — глибші, ніж ті, що вкладали самі автори. У деяких композиціях і справді закладені очевидні теми, у деяких — натяки, абстракції, образи, що читаються по-різному.
Учасники кажуть, що інколи починають розуміти власну пісню лише через кілька місяців або навіть років. Ніби в ній закрито щось, що відкривається тільки з часом.
Можливо, саме тому LaBlur так різниться від інших локальних гуртів: замість чітких гасел і прямолінійного меседжу тут — щирість, спонтанність і відкритість до тлумачень.
Хейт, гумор і самоіронія
У соцмережах LaBlur — активно обговорюваний гурт. Під відео з виступів трапляються коментарі різного характеру: від захоплення — до критики, інколи необґрунтованої, відверто смішної.
Учасники ставляться до цього з гумором. Негативні слова сприймають як можливість пожартувати, зав’язати діалог або, навпаки, просто посміятися з абсурду.
Іронія — один із головних інструментів їхнього самозахисту. І водночас — спосіб комунікації з публікою. LaBlur не боїться хейту. Навпаки — грає з ним, перетворює на щось легке й нешкідливе.
Хейтерський коментар для них — це не удар, а ще один привід для творчої імпровізації.
Публіка: від школярів до бабусь
LaBlur не має чіткої вікової межі аудиторії. Їх слухають і школярі, і студенти, і пенсіонери.
Діти підспівують на концертах, дорослі приходять зі спогадами про власну молодість, а старші слухачі знаходять у музичній атмосфері щось тепле і близьке. Учасники сміються, що навіть учні з їхньої роботи знають слова напам’ять і постійно питають про нові релізи.
Це той рідкісний випадок, коли гурт не створює музику «під аудиторію», а аудиторія сама приходить — з різних поколінь, професій, досвідів.
Війна і творчість: пісні, що виникли між сиренами
Повномасштабне вторгнення зупинило багато мистецьких процесів, але для LaBlur стало періодом, у який народилися деякі з найпопулярніших їхніх композицій.
Не тому, що вони свідомо писали пісні про війну. Просто загальний емоційний фон проник у творчість — тонко, майже невидимо.
Теми змістилися, настрій став глибшим, слова — об’ємнішими. Однак учасники зізнаються, що справжню силу цих композицій, можливо, відчують лише згодом, коли мине час і можна буде озирнутися назад.
Благодійність як природна частина шляху
LaBlur часто виступає на благодійних концертах — не через тренд чи «соцмісію», а тому, що це для них органічно.
Будь-який концерт — шанс рости, отримувати сцений досвід, відчувати зал. І якщо за цим стоїть важлива мета, допомога військовим або дітям — це додає виступу ще один рівень сенсу.
Гурт долучається до «вуличних» благодійних форматів — наприклад, міського проєкту, де музиканти збирають кошти для онкохворих дітей. А також до більших подій: фестивалів, мистецьких вечорів, вистав, на яких люди донатять більше, ніж планували, просто тому, що музика створює емоційний імпульс.
Був випадок, коли на благодійному аукціоні футболку з мерчу гурту викупили за кілька тисяч гривень — так «навіть речі» стали частиною великої спільної справи.
Виклики благодійних концертів
Провести благодійний виступ — зовсім не так просто, як здається. Потрібна апаратура, оренда, звукорежисери, доставка техніки. Це витрати, які не завжди можна покрити лише за рахунок донатів.
Тому організатори повинні продумувати все так, щоб зібрані кошти перевищували витрати. І хоча не всі локації готові надавати ресурси безкоштовно, важливо, що частина громадських просторів усе ж підтримує такі ініціативи.
Місто допомагає хоча б тим, що не створює перепон. А іноді це — уже велика підтримка.
