Богдан Михайлович Бенюк – ім’я, що не потребує особливого представлення в українському культурному просторі. Народний артист України, видатний актор театру та кіно, громадський діяч, політик – його багатогранна особистість та непересічний талант зробили його справжнім улюбленцем публіки. Його біографію, творчий шлях та багато іншого досліджуємо з frankivsk-trend.in.ua.
Дитинство
Богдан Бенюк народився в гірському селищі Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області 26 травня 1957 року. Він був третьою, наймолодшою, дитиною, і мав братів Петра та Миколу.
Коли Богдан був у маленькому віці, в сім’ю прийшло горе – від раптової хвороби загинув батько. Як розповідає Богдан в одному з інтерв’ю, Михайло Антонович став жертвою тогочасної нелюдяної радянської системи – не вистачило тоді лікаря, щоб вчасно допомогти простому селянину, що страждав від апендициту, який завершився перитонітом. Тато передчасно помер просто вдома в мами на руках.
Це був дуже складний час для сім’ї. Мама, Текля Павлівна, важко працювала та самотужки ставила на ноги трьох синів, Петру тоді було 12 років, Миколі – 6, і Богдану лише півтора рочка. Сім’я жила дуже бідно. Все дитинство Богдан дуже боявся, що мама теж може померти, і тоді вони з братами залишаться сиротами. Текля Павлівна більше не вийшла заміж, тож старший на 11 років брат Петро став дуже важливою постаттю в житті Богдана: і старшим братом, і своєрідним наставником, і батьком, і тим чоловічим началом, якому він мав наслідувати.
Творчі здібності хлопців проявлялися ще в дитячому віці: брати гарно співали та часто виступали як тріо, виконуючи популярні в той час пісні. Велику частину їх репертуару складали пісні з кінофільмів, до яких вони додавали театралізовані імпровізації. До речі, між братами все життя були особливі теплі стосунки.
З вибором професії Богдан визначився в 9 класі, вирішивши бути актором, як Петро. Як жартує Бенюк в одному з інтерв’ю, він дуже радий, що Петро став актором, а не, скажімо, залізничником, бо тоді й він працював би теж залізничником. В той час його брат влаштувався у львівський театр імені Заньковецької. Хлопець ходив на його спектаклі та бував за кулісами. За словами актора, саме тоді він відчув дух театру.
Також Богдан Михайлович розповів, що вся сім’я дуже раділа та пишалась Петром, всі родичі, сусіди – все село захоплено гуділо! Коли ж Петра почали знімати в кіно, то водій районного автобуса, який їздив селами Івано-Франківщини й був родом теж з Биткова, повісив у салоні на видному місці фото Петра з фільму. Богдан настільки пишався, що навіть іноді сідав у той автобус і їхав одну-дві зупинки та ледве стримувався, щоб не кричати кожному пасажиру, що це його брат.
Петро підтримував мрію брата теж стати актором, ділився своїми знаннями та досвідом та готував його до вступу в інститут.
Отож, закінчивши школу, юнак їде до Києва, орієнтуючись по намальованій на папері карті, яку для нього зробив Петро, позначивши, як добратися до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Як і брат, Богдан поступає з першого ж разу.
Кар’єра
Здобувши акторську професію, Бенюк влаштовується в Київський театр юного глядача, де працює близько двох років. Одного дня Богдан посварився з художнім керівником і, як наслідок, був звільнений. Вийшовши з будівлі театру, актор, не довго думаючи, йде в драматичний театр імені Івана Франка й одразу ж отримує роботу. Як іноді жартує Богдан Михайлович, період його безробіття тривав аж… 15 хвилин. До речі, в цьому театрі Бенюк працює з 1980 року і до сьогодні.
За роки роботи Богдан грав дуже різних персонажів і став одним з провідних акторів театру. Глядачі просто обожнюють його за талант, м’який гумор та вміння проникати в глибинну сутність образу. Тому Бенюк абсолютно органічно виглядає і в драмі, і в комедії, і завдяки чудовим вокальним даним навіть у мюзиклах.
За словами Богдана, робота в театрі є для нього пріоритетною та між театром та кіно він неодмінно обере театр. Театр для Богдана Бенюка завжди був більше, ніж просто роботою. Це його стихія, його пристрасть, його життя. За десятиліття роботи в Театрі імені Івана Франка він зіграв десятки ролей, демонструючи дивовижну різноплановість та глибину.
Серед найвідоміших театральних робіт Богдана Бенюка варто відзначити такі ролі:
- Тев’є-молочник (“Тев’є-Тевель” Г. Горіна за Шолом-Алейхемом) – роль, яка стала візитівкою актора, де він блискуче поєднав трагізм і комізм простої людини.
- Швейк у “Пригодах бравого вояка Швейка” за Ярославом Гашеком – ще один культовий образ, який підкорив глядачів своєю щирістю та народним гумором.
- Калитка у виставі “Сто тисяч” Івана Карпенка-Карого та багато інших.
З 1989 по 1994 рік Богдан Михайлович повернувся в стіни рідного університету театрального мистецтва імені Карпенка-Карого як старший викладач. При цьому Бенюк не припиняв в цей період працювати в театрі.
Також Бенюк часто з’являвся на телебаченні, зокрема, був ведучим таких популярних розважальних програм як “Шоу самотнього холостяка” (Перший національний канал), “Біла ворона” (“1+1”), “Еники-беники” (СТБ).
1 жовтня 1999 року Богдан Бенюк разом з Анатолієм Хостікоєвим та Мирославом Гринишиним заснували власну Театральну компанію “Бенюк і Хостікоєв”. До речі, Богдан з Анатолієм дружать ще з 80-х років та є кумами – Бенюк є хрещеним батьком сина Хостікоєва. Цей незалежний театральний проєкт став ковтком свіжого повітря для української сцени, представивши глядачам такі гучні вистави, як “Сеньйор з вищого світу”, “Про мишей та людей”, рок-опера “Біла ворона” тощо.
З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк обіймає посаду завідувача кафедри акторського мистецтва та режисури драми в університеті Карпенка-Карого.
Крім того, з 8 листопада 2022 року на час воєнного стану Бенюк виконує обов’язки директора – художнього керівника Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Кіно
Кінематографічна кар’єра Богдана Бенюка розпочалася на початку 1980-х років і нараховує півсотні ролей у фільмах та серіалах. Серед знакових кіноробіт Богдана Бенюка варто виділити такі фільми як “Ати-бати, йшли солдати”, (1976),” Жіночі радощі і печалі” (1982), “Дама з папугою” (1988), “Камінна душа” (1988), “Капітан Крокус” (1991), “Золоте курча” (1993), “Чорна Рада” (2000), “Ліквідація” (2007), “Іван Сила” (2013), “Таємний щоденник Симона Петлюри”(2018), “Східняк” (2019), “Хазяїн” (2022), “Мій карпатський дідусь” (2023) тощо.
Театр як медичний заклад
В одному з інтерв’ю Богдан Михайлович розповідає свою цікаву теорію про те, що в період війни кожен театр стає для людей чимось на зразок медичного закладу: вони приходять сюди та психологічно відпочивають, отримуючи 2-3 години спокою. Саме тому зараз в кожному театрі спостерігаються аншлаги та продаж квитків за два місяці наперед. Навіть повітряні тривоги в театрі проходять цікаво – актори та глядачі йдуть у фоє, яке використовується як бомбосховище, та відбуваються творчі зустрічі та цікаве спілкування.
Громадська та політична діяльність
Богдан Бенюк – це не лише актор, а й активний громадянин. Він ніколи не стояв осторонь суспільно-політичного життя країни, завжди висловлюючи свою чітку позицію.
У 2012 році він був обраний народним депутатом України VII скликання від Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. У Верховній Раді він працював у Комітеті з питань культури й духовності, відстоюючи інтереси української культури та мистецтва. Його діяльність у парламенті була спрямована на захист української мови, розвиток національного кіно та театру.
Богдан Бенюк брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, підтримуючи протестувальників на Майдані. Він виступав перед ними, читав вірші, підіймав дух, демонструючи свою незламну віру в європейське майбутнє України. В перший рік російсько-української війни він багато волонтерив, привозив машини для військових тощо. Богдан Михайлович періодично відвідує зону бойових дій, виступаючи перед українськими військовими та підтримуючи їхній бойовий дух.
Особисте життя
Одружений. Дружину звати Уляна. Цікаво, що вони познайомились ще в дитячому садочку, потім ходили разом до школи та сиділи за однією партою. Закінчивши перший курс, Богдан приїхав до Биткова. Також до рідного села приїхала зі Львова й Уляна, яка навчалась в медичному інституті. Того дня в селі влаштовували дискотеку, де вони й зустрілися й почалась їх романтична історія. Одружилась пара в 1977 році – коли навчалися на третьому курсі. Мають трьох дітей: Олесю, Мар’яну та Богдана-Гордія.
Цікаві факти:
- Богдан Бенюк називає вболівальником київського “Динамо” зі стажем, адже пристрасно слідкує за цією командою, відколи приїхав на навчання до Києва в 1974 році. Тож всі найгучніші перемоги відбувалися на його очах.
- Разом з подружжям Бенюків проживає і старенька мама Уляни, яка колись працювала у Биткові вчителькою та була класним керівником Бенюка.
- Обидва зяті Бенюка воюють в ЗСУ, один з них ще з 2014 року, другий – з часу повномасштабного вторгнення.
- Бенюк є автором книги “Вареники з зірками, або кухня щасливого сім’янина” – кулінарної книги розважального характеру, в якій, крім рецептів, багато цікавих історій з життя відомих акторів, співаків, культурних діячів тощо. Книга є продовженням програми “Шоу самотнього холостяка”, яка була на телебаченні аж сім років.
- Богдан Михайлович відомий також своїм категоричним ставленням до російської мови, яка є для нього своєрідним знаком ворога.
- У 2014 році Богдан Бенюк, Ігор Мірошниченко та інші “Свободівці”, застосувавши фізичну силу, змусили тогочасного керівника Національної телекомпанії України Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення. Їх обурила трансляція святкування в росії з нагоди повернення Криму.
- Богдан Бенюк є видатним актором дубляжу, чиїм голосом говорять улюблені персонажі: Шрек в однойменній серії анімаційних фільмів, мудрий гном Мудрик у класичному мультфільмі “Білосніжка і семеро гномів”, лісовик Лоракс, Вовченя у культовому українському мультфільмі “Капітошка” та інші.
