10 цікавих фактів про створення фільму «Тіні забутих предків»

Фільм «Тіні забутих предків» став екранізацією однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Основою твору стала історія, яку письменник почув у селі Криворівня. Режисером кінострічки став Сергій Параджанов, який, власне, разом з упорядником закарпатських казок Іваном Чендеєм, написав сценарій. Робота над кінострічкою тривала з весни 1963 року до осені 1964 року. Як фільм зумів доторкнутися до сердець глядачів не лише в Україні, а й за далеко за її межами? Виявляється, щоб створити справжній шедевр, не потрібно мільйонних бюджетів, знаменитих акторів та вульгарних еротичних сцен, пише frankivsk-trend.in.ua. Можливо, особливості знімання фільму відкриють нам таємницю успіху кінострічки?  

«Тіні забутих предків» не продублювали російською мовою

Колись усі фільми доблювали російською. Однак Сергій Параджанов дуже довго переконував радянських кіночиновників залишити українську діалектну мову, щоб дублювання не псувало справжнього колориту цієї місцевості.

Сергій Параджанов, під час знімання фільму, відмовився від проживання в готелі

Зараз хата, в якій режисер тимчасово мешкав, є музеєм про фільм «Тіні забутих предків». Параджанов намагався показати світові справжніх гуцулів, тому витрачав дуже багато часу на вивчення карпатських традицій та вірувань. Заради цього він частенько був гостем на тамтешніх хрестинах, весіллях та похоронах. 

Музей кінофільму «Тіні забутих предків». Фото: Йо Верховина

Звукове наповнення фільму

У кінострічці можна почути колядки, щедрівки, веснянки, голосіння, весільні пісні та інші обрядові співанки. Режисер стрічки Сергій Параджанов вважав, що колорит західноукраїнських земель зуміє передати лише музикант із цієї місцевості. Серед претендентів на цю посаду були Микола Колесса та Анатолій Кос-Анатольський, але композитором фільму став Мирослав Скорик. Музикант був у захваті від роботи на знімальному майданчику. Пісняр розповідав, що Параджанов навіть возив гуцульський ансамбль до Києва, щоб записати чистий звук у павільйоні. У межах знімальної групи довго обговорювали, як режисер ледь помістив в пасажирський салон літака 10 трембіт, аби в столиці записати чистий звук гри. Загалом, у фільмі можна почути мелодії багатьох музичних інструментів: трембіти, дримби, сопілки, кози (різновид волинки), флояри (різновид флейти).  

У кінотеатрах, через сцени з оголеною Палагною, фільм демонстрували лише для осіб, старших за 16 років

Знімання кадру оголеної Палагни. Фото: Вікіпедія 

Створення атмосфери потойбічного світу

Задля гарного кадру знімальна група неодноразово робила, здавалося б, дивні речі. Наприклад, щоб передати глядачам атмосферу потойбічного світу, сріблястим кольором розфарбували не лише обличчя акторів, а й листя дерев. 

За кордоном фільм називався «Вогняні коні»

Європейська спільнота не зрозуміла б прямий переклад з української, тож французи, які перші показували «Тіні забутих предків» дали таку назву через яскраві кадри з червоними кіньми на початку кіно. Цікаво, що українці навіть не здогадувалися, що фільм «Вогняні коні», якого так жваво обговорювали в Європі, це їхній вітчизняний продукт. 

Найімовірніше в СРСР фільм не заборонили лише через його популярність за кордоном. Стрічка здобула 39 міжнародних кінонагород, 28 призів на кінофестивалях, з яких 24 гран-прі. За це фільм увійшов до Книги рекордів Гіннеса.

Французька афіша фільму “Тіні забутих предків”. Фото: Amazon

Оператор стрічки Юрій Іллєнко викликав Сергія Параджанова на дуель

До речі, на знімальному майданчику не завжди панувала злагоджена та плідна атмосфера. З першого дня знімання, режисер стрічки Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко не могли порозумітися. Творчі особистості не хотіли співпрацювати. Зрештою, Сергій Параджанов написав телеграму директорові Кіностудії ім. Олександра Довженка Василеві Цвіркунові, в якій вимагав вигнати «оператора-яничара». У відповідь ображений Іллєнко викликав режисера на дуель. Вони узгодили час і відстань, вибрали гуцульські пістолі. Одначе напередодні поєдинку злива зруйнувала міст через річку Черемош, тож митці не зуміли добратися до місця двобою. 

Участь місцевих гуцулів у зйомках фільму

Місцеві гуцули знімалися в масовці та допомагали якнайкраще передати всі обряди та атмосферу карпатських свят. Бурхливі обговорення серед селян викликала сцена, в якій на шию Івана та Палагни надягають ярмо. Насправді такої традиції гуцули не мали, тому їм дуже не сподобалася така ідея. Режисер вирішив додати в стрічку символізму, себто продемонструвати, як молодята, наче воли, разом будуть тягнути   ярмо власного шлюбу. 

Радянські кіночиновники назвали сцени в церкві релігійною пропагандою 

Спочатку знімали в Криворівні, у церкві  Різдва Пресвятої Богородиці, але кіночиновники назвали ці кадри релігійною пропагандою через надзвичайно красиве оздоблення храму всередині. Тож деякі сцени довелося перезнімати в кіностудії імені Довженка, але глядачам усе-таки продемонстрували цю церкву ззовні.  

Кадр з фільму: знімання сцен у кіностудії імені Довженка. Фото: Україна неймовірна 

 Перша в СРСР акція протесту інтелігенції проти радянської влади на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» 

Це відбулося 4 вересня 1965 р. в кінотеатрі «Україна» в Києві. Коли на сцені з урочистою промовою виступала знімальна група, несподівано для всіх, слово взяв Іван Дзюба, який засудив масові арешти творчої молоді. Його промову не зуміли заглушити навіть сирени, які, очевидно, навмисно ввімкнули. Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл відразу ж підтримали промову Дзюби. Стус закликав піднятися з місць усім, хто проти терору та диктатури. Із всіх глядачів залу, підвелося близько 50 осіб. Цього вечора нікого з опозиціонерів не затримали, але радянська влада зробила «попередження». Василя Стуса вигнали з аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН, Івана Дзюбу звільнили з роботи у редакції «Молодь» й також вигнали з аспірантури Київського педагогічного інституту, В’ячеслава Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія». Згодом усі вони, через «інакодумство» відбували покарання у суворих радянських тюрмах. Попри те, що для режисера фільму ця акція протесту виявилася несподіванкою, він підтримав її. Зрештою, Сергій Параджанов також відбував термін та зазнав переслідування навіть у своїй рідній Грузії. 

Comments

.,.,.,.