Коли на європейських майданчиках починає звучати поєднання українських коломийок з ритмами Латинської Америки, публіка спершу губиться, а вже за кілька хвилин вибухає оваціями. Це ефект, який щоразу спричиняє співак Янко Богдан Пеньяфорт Лобунець — 30-річний музикант із Колумбії, який наполегливо доводить: українська пісня здатна завойовувати світ у найнеочікуваніших інтерпретаціях, пише frankivsk-trend.in.ua. Його гастролі Європою, у яких особливе місце посідає Івано-Франківськ, перетворилися на культурний феномен, що поєднує традиції двох континентів.
Українське коріння і латиноамериканська душа
Янко народився у Колумбії, але з дитинства знав про своє українське походження по материнській лінії. Його ранні враження від поїздок до України закарбувалися спогадами про гостинні застілля, подарунки й перші інструменти — баян, гармошку, сопілку. Цей дитячий досвід поступово оформився у мистецьке покликання. Перші українські пісні він співав ще у студентські роки, а вже згодом вирішив зробити їх основою власної творчої дороги.
Коли у 2018 році Янко заснував гурт «Лос Янковерс», його ідея була сміливою: створити репертуар, де українські народні та сучасні пісні зазвучать у супроводі латиноамериканських інструментів і ритмів. За кілька років колектив записав понад шістдесят композицій українською, від народних співанок і коломийок до пісень Кузьми Скрябіна, гуртів «ТІК» чи «Воплі Відоплясова». Частину творів адаптували іспанською, щоб донести їхній зміст латиноамериканській публіці.
Особливість «Лос Янковерс» полягає у поєднанні звучання саксофона, віолончелі та флейти з етнічними інструментами — карпатською телинкою і південноамериканськими кенами чи чаранго. Вражає і паралель: більшість цих інструментів народилися в горах, у Карпатах та Андах, що ніби символічно поєднує два світи в одне музичне полотно.
Новий зміст після 2022 року
Повномасштабна війна Росії проти України докорінно змінила акценти у творчості гурту. Якщо раніше йшлося здебільшого про експеримент і культурний обмін, то тепер музика стала способом підтримати Україну, розповісти світові про її боротьбу. Близько 70% репертуару нині складають україномовні пісні, серед яких і повстанські мотиви.
Янко, вивчаючи історію Української повстанської армії, відкрив для себе новий пласт смислів. Кожна пісня УПА стала для нього не лише музичним матеріалом, а й свідченням боротьби народу проти імперій. Тож виконання цих творів за кордоном перетворюється на акт культурного спротиву, здатний змінювати сприйняття навіть там, де поширені проросійські настрої.
Символічним кроком стало відвідання співаком могили Степана Бандери у Мюнхені. Для Янка це було не просто знайомство з історією, а глибоке особисте переживання, що посилило його зв’язок з українською нацією.
Франківськ як точка відліку
21 травня 2024 року Івано-Франківськ став першим містом у всеукраїнському турі «Лос Янковерс». Цей вибір був не випадковим. Місто, яке вже не раз давало старт важливим культурним процесам, відкрило обійми і для латиноамериканського українця. Саме тут гурт презентував «Пісню про Івано-Франківськ» — композицію на музику Богдана Шиптура і слова Ярослава Дорошенка.
Аранжування Янка наповнило стару пісню новим життям. Вона стала візитівкою турне і прозвучала не лише в Україні, а й у Мюнхені, Празі, Вроцлаві, Кракові та Мадриді. Куди б музиканти не приїжджали, «Пісня про Івано-Франківськ» зривала овації, доводячи: локальний культурний код здатний резонувати далеко за межами рідного міста.
Для самого Янка Франківськ став не лише сценою, а й джерелом вражень. Він отримав у подарунок від шанувальників традиційні гуцульські головні убори, які тепер супроводжують колектив на виступах. Особливе враження справила Алея Героїв на стометрівці, де музиканти залишили квіти від слухачів біля портретів полеглих захисників.
Європейські овації
Концерти «Лос Янковерс» за кордоном перетворилися на культурні маніфестації. У Болгарії, де частина суспільства має проросійські настрої, випадкові перехожі, почувши музику на вулиці, з подивом запитували про її походження і щиро дивувалися, коли дізнавалися, що це — українська пісня. У Західній Європі виступи колективу проходять при повних залах, де глядачі аплодують стоячи, а після завершення концертів довго не відпускають артистів зі сцени.
Така реакція пояснюється унікальністю формату. Для європейської публіки українська народна музика, переплетена з латиноамериканськими ритмами, звучить свіжо і водночас автентично. Це не просто розважальний продукт, а мистецьке послання, яке говорить про культуру, ідентичність і боротьбу.
Допомога армії через музику
Музика для Янка — це не лише сцена, а й спосіб допомогти тим, хто воює. Під час кожного концерту гурт проводить збори на підтримку Збройних сил України. Зібрані кошти спрямовують на дрони, засоби радіоелектронної боротьби, гуманітарні місії. Іноді до гурту звертаються військові безпосередньо. Один із таких випадків стосувався придбання прожектора для зенітного комплексу. Під час концерту в Мадриді колективу вдалося зібрати необхідну суму, і вже за кілька днів обладнання було передане на фронт.
У такий спосіб творчість «Лос Янковерс» перетворюється на дієвий інструмент підтримки України у війні. Це не лише популяризація культури, а й конкретна допомога, яка рятує життя.
Культурна дипломатія через музику
Сьогодні діяльність гурту виходить далеко за межі звичайних концертів. Музиканти називають свій проєкт «живою культурною дипломатією», адже через пісню вони презентують світові справжню Україну — відверту, емоційну, сильну й відкриту до діалогу. Унікальність їхньої творчості полягає у поєднанні двох далеких культур: українські колядки, вплетені у ритми колумбійської кумбії, чи запальні латиноамериканські мелодії, що органічно накладаються на гуцульські мотиви. Така синергія створює нову якість музики, яка стає зрозумілою слухачам незалежно від країни чи континенту.
Виступи гурту завжди мають елемент імпровізації. Під час вуличних концертів у різних країнах до них часто долучаються випадкові перехожі: хтось підтанцьовує, хтось бере до рук маракаси чи бубон, які музиканти спеціально привозять із собою, аби дати публіці можливість «відчути ритм». У такі моменти музика перетворює натовп незнайомців на велику родину, об’єднану спільними емоціями.
Для самих колумбійських учасників гурту знайомство з українськими піснями стало відкриттям. До проєкту більшість із них майже нічого не знала про Україну, а тепер вони не лише вивчають її історію й традиції, а й пробують готувати вареники та борщ. Таким чином, музика стає своєрідним мостом, який зближує два далекі світи.
У час війни така діяльність набуває особливого сенсу. Коли українські пісні звучать у Європі чи Латинській Америці, це не лише мистецький виступ — це культурний спротив, нагадування світові, що Україна бореться, але водночас зберігає свою ідентичність і не дає себе «поглинути» чужим наративам. Самі музиканти відверто говорять: їхня мета — бути голосом України за кордоном, адже десятиліттями російська пропаганда намагалася монополізувати образ слов’янської культури.
Відгуки слухачів лише підтверджують важливість цього шляху. У Швейцарії чи Іспанії кажуть, що українська мелодика перегукується з балканською або ірландською традицією. У Колумбії ж люди відзначають дивовижну схожість українських пісень із їхніми власними народними ритмами. Це доводить просту істину: попри океани й тисячі кілометрів, у прагненні до свободи, радості й гідності ми всі говоримо спільною мовою — мовою музики.
Погляд у майбутнє
Попереду у гурту нові тури й проєкти. Та вже сьогодні зрозуміло, що «Лос Янковерс» стали голосом України у світі, а Янко Богдан Пеньяфорт Лобунець — символом того, як поєднання культур і вірність кореням здатні творити справжні дива. Його історія доводить: навіть народившись за тисячі кілометрів від України, можна відчувати її серцем і віддавати їй свої сили та талант.
А для Івано-Франківська ця співпраця стала знаком, що місто не лише приймає культурні ініціативи, а й народжує нові сенси, які лунають далеко за межами України. Саме тут почалася історія пісні, яка зриває овації у Європі, і саме тут формується той культурний фундамент, що дозволяє українській музиці впевнено крокувати світом.
