До знімання не однієї української стрічки були залучені локації Франківщини. Мальовничі краєвиди, карпатська атмосфера, історичні місця, – окраса та особливий настрій для найрізноманітнішого кіно. Верховинський район Франківщини, Буковель, село Криворівня. Деякі фільми знімали безпосередньо у Франківську: руїни австрійської кам’яниці на Чорновола, територія близько СІЗО та в винному погребі на Мазепи, “Теплокомуненерго”, пише frankivsk-trend.in.ua.
«Івано-Франківськтеплокомуненерго»
Спілка кінокритиків України визнала фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» найкращим документальним фільмом 2019 року. Він був знятий у Франківську. До ролей залучали не лише професіоналів, але й самих працівників підприємства.
Знімання відбувались на котельнях, у міських підвалах, машинах та на підприємстві. Фільм розповідає про будні комунальників, які повинні поєднувати творчість та робочі обов’язки. Голова профспілки І. Васильович, крім головування над комунальним підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», також керує хором “Чорнобривці”. В ньому зібрали голосистих ремонтників, диспетчерів, слюсарів та бухгалтерів. Та, попри творчі здобутки, робота повинна залишатись на першому місці.
Фільм став дебютним для Надії Парфан. Крім того, він розповідає про особисту історію жінки. Її дідусь в минулому став засновником «Івано-Франківськтеплокомуненерго», а мати продовжувала працювати там навіть під час знімання. Тепла атмосфера, котру можуть відчути глядачі через екран, стала можливою, завдяки повному доступу до підприємства та довірі працівників.
Надія Парфан, через фільм про звичайних франківських працівників, намагалась показати те, що, переважно, не помічають містяни – роботу комунальників. Вони намагаються дати раду франківським теплосистемам, котрі, часто, потребують ремонту ще з радянського союзу. Наголос у стрічці на тому, що працівники підприємства виконують свою роботу з великою любов’ю та навіть гумором.
Вулицями Франківська
Так, стрічка О. Янчука “Нескорений” розповідає про життя Р. Шухевича та УПА. Сюжетні лінії відбуваються на західній Україні в буремні для держави роки. Повстанцям доводиться боротись з фашистами, а тоді з більшовицьким окупаційним режимом.
Хоч події розгортались у Львові, багато кадрів знімали в Івано-Франківську. Наприклад, одна з початкових сцен була відзнята у винному погребі на Мазепи. І ще однією локацією стала вулиця Чорновола. Також фільмування відбувались коло австрійського будинку.
Австрійська кам’яниця розташована на розі Гординського та Чорновола. Була збудована в 1912 році доктором права та адвокатом К. Вайнґартеном. Будівля – велика, на чотири поверхи та з виходом на дві вулиці. Фасад в стилі модерн був оздоблений численними статуями атлантів, котрі так любив власник.
На перших поверхах розташовувались крамнички, а верхні – власник здавав в оренду. Звичайно, радянська влада, після свого приходу в 1939, націоналізувала австрійську кам’яницю. Внаслідок цього, Вайнґартен викинувся з вікна третього поверху та загинув.
Також на першому поверсі, колись, була аптека “Під Матір’ю Божою” єврея Вайса. Хоча, краєзнавець І. Бондарєв припускає, що він цілком міг бути австрійцем. Назва, до слова, була хитрим ходом, бо приваблювала саме релігійних українців та поляків. В сучасності аптека називається “Екстемпуральна».
Ще однією локацією для “Нескореного” став франківський СІЗО. Тут знімали події, котрі відбувались у львівській тюрмі. Тоді окупанти відступали та проводили масові страти політичних в’язнів.
У 1923 тюрма вміщувала 406 людей. В ній відбували покарання чоловіки, жінки, діти, поляки, євреї, українці. У 2023 карно-слідча тюрма називається Франківським СІЗО. За сто років своєї діяльності тюремні стіни встигли побачили багато подій.
Верховинський район
Містичний трилер “Тіні незабутих предків”, в більшості, знімали саме у Верховинському районі. У фільмі сплелись містика, казка та елементи жанру жахів. А режисер Л. Левицький на створення стрічки надихався старовинною гуцульською легендою. Багато хто може подумати, що це римейк на “Тіні забутих предків” Параджанова. Але це не так.
Зовсім не дивно, що містичний український фільм знімали саме в такій атмосферній місцевості Франківщини. Верховинський район – єдиний в регіоні, котрий повністю знаходиться на території карпатської гірської системи. До туристичних локацій Гуцульських Карпат належать: Буковель, Верхній Ясенів, Буркут, Бистрець, Кривопілля, Дземброня, Голошина, Ільці та ін.
В минулому тут відпочивали такі відомі українські постаті як Франко, Л. Українка, В. Стефаник, О. Кобилянська. Свого часу, гуцульський край дуже надихнув Коцюбинською. Так було написано “Тіні забутих предків”. А через 50 років С. Параджанов зняв тут однойменний фільм.
Завдяки гірській місцевості, територія мало зазнала впливу цивілізації та урбанізації. Саме тому, в умовах сучасності, тутешні мешканці продовжують берегти древні традиції, звичаї, народні обряди, казки та легенди. Достатньо побувати в Верховинському районі на великі українські свята, аби увібрати в себе частинку тієї незабутньої атмосфери.
Саме Верховина є однією з найбагатших на мінеральні води територією України. На гірській місцевості розташовано сто джерел, десять з яких є дослідженими. Вони знаходяться в селі Буркут. Найкращі свої роки селище пережило у 20-х роках 19 ст. під Польщею.
Криворівня
Здається, час не вплинув на Криворівню, а обійшов її стороною. Тут, в гуцульському селі, знімалась стрічка “Портрет на тлі гір”. Режисер М. Руденко Витратив на неї аж чотири роки. Серед героїв фільму можна побачити також мешканців села, адже це їх історії лягли в основу сюжету.
Стрічка розповідає про гуцулів, котрі шукали архів фотографій мисткині Параски Плитки-Горицвіт. Селяни думали, що фотоплівку назавжди втрачено. Втім, випадково знаходять її в музеї Параски. Перед глядачем поступово відкривається постать жінки через старі фото, зроблені в Криворівні.
Криворівня на Франківщині відома також тим, що в ній часто бував і творив І. Франко. Також тут було знято “Тіні забутих предків”. Місцевість приваблює своїми аутентичними традиціями, зокрема, на Різдвяні свята. Гуцульські звичаї в цій гірській місцевості міцно тримаються та передаються до нащадків. Масові традиційні колядки, гуцульські однострої та карпатська кухня так і манять туристів та творчих людей наповнюватись в Криворівні духом гір.
Також три рази тут бував Коцюбинський. Першого разу він лише надихнувся думкою освітити у своєму творі життя гуцулів. Другого разу вже більше вивчав життя та побут горян, записував місцеву говірку, вбирав дух природи. Письменник любив мандрувати околицями Криворівні, їздив на коні, ходив на полонини збирати квіти. Селяни дивувались його допитливості. А Коцюбинський відповідав, що хоче достеменно написати про життя гуцулів та не помилитись ні у значенні слів, ні у назвах рослин.
Втретє письменник також продовжував вивчати звичаї та спосіб життя горян. Так з-під його пера вийшов шедевр “Тіні забутих предків”. Зовсім не дивно, що і Параджанов приїжджав до Криворівні аби, під враженням, зняти свій кіношедевр.
