В Івано-Франківську відбувся міжнародний кінофестиваль Myth: Social Impact Film Award — подія, що поєднала мистецтво кіно з актуальними соціальними викликами сучасності. Фестиваль став платформою для осмислення тем війни, прав людини, пам’яті та ідентичності, об’єднавши авторів з багатьох країн і представивши стрічки, які виходять за межі розваги й апелюють до глибоких емоцій та суспільної відповідальності, пише frankivsk-trend.in.ua.
Особливий акцент було зроблено на постаті Руслана Ганущака, що підкреслило роль кіно як інструменту документування історії та збереження правди. Фестиваль окреслив нову тенденцію в сучасному кінематографі — перехід від споглядання до діалогу, від естетики до етики, від історій до свідчень.
Мета і ціннісні орієнтири фестивалю
Кінофестиваль Myth: Social Impact Film Award був створений як платформа, що виходить за межі суто культурного заходу. Його головна мета полягає у формуванні простору для осмислення актуальних соціальних викликів через мову кіно.
Передусім фестиваль спрямований на підвищення обізнаності суспільства про проблеми, які часто залишаються поза фокусом масової уваги. Йдеться про питання прав людини, наслідки війни, соціальну нерівність, психологічні травми та інші явища, що визначають сучасний світ.
Важливою складовою є підтримка авторів — як документалістів, так і творців ігрового кіно, — які прагнуть впливати на суспільну свідомість через змістовні, глибокі та візуально виразні роботи. Фестиваль стимулює появу нових голосів у кіно, для яких важлива не лише форма, а й сенс.
Окремий акцент зроблено на розвитку камерного кіно, що передбачає інтимність, увагу до деталей і зосередженість на внутрішньому світі персонажів. Саме такий формат дозволяє максимально точно передати складні емоції та складові людського досвіду.
Не менш важливим є сам вибір локації. Мистецький простір «Підземний перехід Ваґабундо» став не просто місцем проведення, а частиною концепції фестивалю. Його камерність і символічність підсилюють ідею занурення в глибину тем, що розглядаються, створюючи особливу атмосферу для сприйняття кіно.
Пам’ять як початок
Відкриття міжнародного кінофестивалю Myth: Social Impact Film Award було позначене особливим акцентом — кіноесеєм, присвяченим загиблому військовому репортеру з Івано-Франківська Руслану Ганущаку. Це рішення не лише задало емоційний тон події, а й окреслило її глибинну ідею: пам’ять як невід’ємна частина сучасного мистецтва.
Руслан Ганущак став символом української мужності та професіоналізму у документуванні історії. Він поєднував у собі ролі фотографа, журналіста, документаліста й військового, а його життя було нерозривно пов’язане з ключовими подіями сучасної України. Зокрема, у грудні 2013 року він опинився на Майдані, де фіксував найважливіші моменти Революції гідності: розгін протестувальників, штурм 18 лютого 2014 року, пожежу у Будинку профспілок. Його матеріали стали частиною документальної історії країни — їх використовували в судових процесах, міжнародних медіапроєктах і кінематографі, зокрема у стрічці «Зима в огні».
З початком війни у 2014 році Руслан не залишився осторонь. Він приєднався до батальйону «Азов» як військовий журналіст і документував бойові дії в Іловайську, Широкиному, Гранітному та Мар’їнці. Його камера була не просто інструментом фіксації — вона ставала способом осмислення війни, відтворення досвіду людей, які перебували на передовій. Він створював документальні стрічки, серед яких «Два дні в Іловайську» та «Брат за брата», присвячена грузинським добровольцям, які воювали на боці України.
У його постаті поєдналися професійна точність і внутрішня етична позиція. Для Руслана документування було не лише роботою, а й місією — способом зберегти правду для майбутніх поколінь. Саме тому його образ у відкритті фестивалю набуває символічного значення: він уособлює тих, хто не просто спостерігає історію, а стає її частиною.
Кіноесею, присвяченим Руслану Ганущаку, організатори задали важливу тональність усього фестивалю — нагадування про ціну правди, про людей, які тримають її навіть у найважчі часи, і про відповідальність мистецтва перед суспільством.
Міжнародний масштаб і спільний досвід
Фестиваль об’єднав авторів з 33 країн світу, а серед 300 поданих заявок до фінальної програми було відібрано близько 30 робіт. За цими цифрами стоїть не просто конкурсний відбір, а відображення глобального запиту на кіно, яке має соціальну вагу і здатне впливати на суспільну свідомість.
Myth: Social Impact Film Award став своєрідною точкою перетину різних культур, досвідів і світоглядів. Кожна представлена стрічка — це окрема історія, але разом вони формують цілісну картину сучасного світу, в якому проблеми часто мають спільну природу, незалежно від географії.
Як зазначає засновник фестивалю Родіон Волков, ключовим критерієм відбору була не лише художня якість, а й змістова та етична позиція авторів. Особливу увагу приділяли тому, щоб кожен фільм так чи інакше був пов’язаний з українським контекстом — через тематику, участь українських творчих команд або осмислення подій, близьких до сучасної української реальності.
Такий підхід формує чітку ідентичність фестивалю та підкреслює його місію — підтримувати не просто кіно як мистецтво, а кіно як інструмент осмислення і документування часу.
Водночас організатори залишаються принциповими у питаннях безпеки та етики. Окремі учасники з Ірану та росії були дискваліфіковані через можливі ризики провокацій, що ще раз підтверджує: фестиваль має чітко окреслені ціннісні межі і не готовий поступатися ними заради формальної міжнародності.
Переможці як відображення сенсів часу
У міжнародній категорії перемогу здобула стрічка з Великої Британії Breath of Life. Це фільм, який апелює до базового — до життя як найвищої цінності. Він говорить про крихкість людського існування та водночас про його силу.
Ця робота вирізняється здатністю говорити універсальною мовою, зрозумілою незалежно від країни чи культури. Вона не нав’язує інтерпретацій, але залишає простір для роздумів, що є однією з ключових ознак сильного соціального кіно.
У національній категорії перемогу отримала стрічка “Вирва” режисера Даниїла Секунди.
Сюжет фільму будується навколо двох героїв — дівчини, яка втратила дім через війну, та чоловіка, що приховує свою справжню ідентичність, видаючи себе за українського військового. Ці персонажі існують у стані постійного напруження, де кожен вибір має наслідки.
Попри вигаданість історії, вона глибоко відображає реальність. “Вирва” досліджує тему втрати, довіри та ідентичності в умовах війни. Це не просто сюжет — це спроба осмислити сучасний досвід, у якому правда і вигадка іноді небезпечно переплітаються.
Обидва переможні фільми демонструють різні підходи, але єдину мету — говорити про людину. Один — через універсальність, інший — через конкретний контекст, але обидва досягають головного: залишають емоційний і інтелектуальний слід.
Фотографія як продовження пам’яті
Окремим елементом фестивалю стала фотовиставка, присвячена українським військовополоненим. Ці роботи виконують важливу функцію — вони фіксують те, що не можна забути. Фотографія тут виступає як форма свідчення, яка доповнює кіно, але діє більш безпосередньо.
Загалом захід перетворився на майданчик зустрічі кінематографістів, критиків і глядачів, об’єднаних спільним інтересом до соціально значущого мистецтва. Він також викликав помітний резонанс серед жителів і гостей Івано-Франківська, підтвердивши, що подібні ініціативи мають потужний культурний і суспільний відгук.
